Понеділок, 20.11.2017, 10:28
Вітаю Вас Гість | RSS| PDA

Літературна творча спілка "ЕЛІТЕР"

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
видавництво книг у хмельницькому, як видати власну книгу в Україні, як видати книгу, як видати книжку, скільки коштує видати книгу, видати свою книгу, видати збірку віршів, поліграфічні послуги у Хмельницькому, популяризація книг, видати книгу в Україні, opublikować książkę na Ukrainie, найдешевше видати книгу, найякісніше видати книгу, купити книгу, издательство книг в хмельницком, как издать собственную книгу в Украине, как издать книгу, как издать книгу, сколько стоит издать книгу, издать свою книгу, издать сборник стихов, полиграфические услуги в Хмельницком, популяризация книг, издать книгу в Украине, дешевле издать книгу, качественно издать книгу, купить книгу, издание книг

ПРОЕКТИ І КОНКУРСИ

Головна » 2011 » Серпень » 22 » НАТАЛІЯ КРІСМАН
14:57
НАТАЛІЯ КРІСМАН
НАТАЛІЯ КРІСМАН
м.Львів
О ГОСПОДИ, ПРОЗРІТИ НАМ ДОЗВОЛЬ!
Сміється світ. Сміється він над нами,
Мовчать в зажурі темні небеса.
Щодень у нас трагедії і драми,
Що крок вперед – відразу два назад.

Зневірою знівечено на шмаття
Нам душу, донедавна ще живу.
У розбраті згораючи багатті,
Щомить лаштуєм нову тятиву.

Чомусь найперші промені світання
Нам серце не бентежать вже давно.
У вічнім до мети недосяганні
Ми каменем зриваємось на дно.

Подібно тіням, бродим напівсонні,
Немов поклав мовчання хтось печать.
Не маєм сили вирватись з полону
Своїх власноруч зведених розп’ять.

Давно не родить нива незорана,
Чи кров’ю надто зрошена й слізьми?
Земля батьків – неначе рвана рана,
Благає нас: «У руки плуг візьми!»

Давно вогонь у грудях загасили,
Байдужий люд до власних навіть доль.
Одні – напівголодні, в інших – вілли...
Мій Господи, прозріти нам дозволь!

Сміється світ. А, може, й Бог сміється,
Неначе нас зреклися в небесах.
Коли терпець нарешті наш урветься?
Коли ми подолаєм в собі страх?

Настане час зірвати з віч полуду
І дух свій волелюбний воскрешать!
Та поки що – сміється світ, бо люди
Спішать до власно зведених розп’ять...
ДОРОГАМИ ЗРАД
Болюча зневіра і власнозрікання,
Падіння у прірву і безум юрби,
Безчестя у владі, нікчемне волання...
Це час безнадій для Вкраїни пробив.

Байдужість до правди і ближнього свого,
Облуда, продажність, лукавство і блат,
Наруга над Богом у «битвах за Бога»,
Бездумне блукання дорогами зрад.

Ну що ми за люди – без пам’яті й роду,
Що рабство віками несем на плечах?
Моральні каліки, лиш звемось «народом»,
Готові служити чужим паничам...

Безмежжя блакиті потьмаритись може,
Бо стогне сплюндрована рідна земля.
Врятуй наші душі від скверни, мій Боже,
Вкажи нам до світла омріяний шлях!
ЗАГРАТОВАНI ДОЛI
Каземати в обіймах ночі
Зазирають до віч людям,
В них відлунюють болем в грудях
І ховають його в цемент.
Заґратовані вікна хочуть
У обіймах когось стискати,
Волелюбцям ставати катом
І розчавити їх ущент.

Заґратовані наші долі,
І рахунок їм – тисяч сотні,
Упокорено йдем самотні
В невідомості водоворот.
Розгубили жадобу волі
Під розкресленим в клітку небом.
Ми забули – чого нам треба?
Ми забули, що ми – народ?..

Заґратовані душі марять
Свіжим вітром в спекотну днину,
Зорепадом у небі синім,
Життєдайним рясним дощем.
І нема в світі гіршої кари
За найбільші в житті провини –
В ріднім краї ставати чужинцем,
Як неволя гірка пече!
ДОРОГА ДО ПРОЩЕНЬ
Що принесеш мені ти, новий день –
Влетиш у серце подихом натхнень,
В своїх долонях ніжно обіймеш,
Чи кинеш знов у згарища пожеж?

Зійде зоря, і тепле світло дня
Осяє душі тих, хто навмання
Ідуть в пітьмі пустелями світів,
Забувши навіть істини прості.

Хай новий день ці душі окриля,
І заколосять душі, мов земля,
Що благодатним сититься дощем,
І віднайдуть дорогу до прощень.

Ранкове сонце пестить новий день,
А він проллється зливою пісень
На всі тони, октави й голоси –
На нас, що молять Господа: «Спаси!».

Радію я тобі, мій новий день,
Іде душа стежками одкровень
Вже не наосліп і не навмання –
На голос Неба, світло цього дня!
СВIТЛО IСТИН
Антологія зрадництва, фальші, облуди й зневір,
Помилок і поразок, що дух наш схиляють додолу.
Вже давно цей народ не підносить свій погляд до зір,
Не йде гордо вперед, а смиренно плазує по колу.

Світ глузує над нами і плаче Господь із небес,
Бо блукаємо світом наосліп, плекаючи відчай
У душі, де на денці лежить тягарем споконвічним
Для новітніх розп’ять власноручно змайстрований хрест.

Нас століття привчали до думки, що «Волі нема!»,
І мовчання печаті вуста затуляли все дужче.
Час на зміни настав! Відступає поволі пітьма,
Світло істин вмиває Вкраїни потомлену душу...
IСТИННЕ ПРИЧАСТЯ
В небесних висях слухають уважно,
Ніщо повз їх увагу не мине.
Та доки тут ми – прагнемо одне,
Згораючи в розвагах легковажних.

Випалюючи чварами нутро,
Кидаючися словом ненависним,
А ті, у кого совість є нечиста,
Осатаніло прагнуть власний трон.

Не відрізниш – пророки чи іуди
Над нами хочуть мати вищу власть.
Народу ж залишається – пропасть,
Або носити душу рабську в грудях.

Бог не простить, розп’яття не простить
Душі людської на хрестах облуди!
То, може, спам’ятаймося й не будем
Злом тамувати власну ненасить?

Суцільний жаль, поминки за життям –
За правдою, за волею, за щастям...
Як нам потрібне істинне причастя
І не лукаве – щире каяття!
ПОРА ПЕРЕРОДИТИСЯ, ПОРА!
Спитай себе – чи ти для України
Душі вогонь готовий дати весь?
Хоч жити легше тим, хто на колінах,
Забувши, що таке сумління й честь,
У кому дух раба живий донині,
Хто у душі плекає зраду й страх,
Із вуст чиїх чужинська мова лине
І хто майбутнє зводить на кістках…

Спинись на мить, поглянь в душі глибини –
А скільки в Тобі світла і добра?
На що готовий ти для України?
Пора переродитися! Пора!
ПОТРЕБА IДЕАЛУ
Отерплі душі, втиснуті у мушлях
Страху, злоби, зневіри і олжі
Стоять і нині знову на межі
Між світлом і пітьмою незворушно.

Куди іти? Кому себе продать?
В чиї обійми ввіритись довіку?
В людській подобі жить, чи, мов каліка,
Лиш подумки недолю проклинать?

Потреба ідеалу не даремна!
В бою за нього варто полягти,
Волошками у полі прорости,
Чи променем розтяти царство темне.

І хто б нас не купляв за гріш нікчемний,
Чи знову не присилував зректись
Землі своєї й мови – не зречись,
Потреба ідеалу не даремна!

То ж хай народ наш, повний безнадій,
Зіщулений у макову зернину,
Воскресне духом, встане за Вкраїну
Й господарем відчується на ній!

…Із небуття, із попелу і тліну,
Оспівана поетами в віршах,
Постане скоро Вільна Україна,
За котрою стужилась так душа!
МОЛИТВА ЗА УКРАЇНУ
До тебе, Господи, взиваю
І сподівання щирі маю –
Що Україна вільна буде
Від лицемірства і облуди,
Від бездуховності й зневіри
Людців, душею зачерствілих,
Від злої долі та безправ’я,
І тих, які завжди лукавлять,
Від нетерпимості і зради,
Ярма грошей, полону влади,
Від фарисейства лже-героїв
І збайдужілості людської,
Від тих, хто дух вкраїнський нищить,
Забувши все святе та вище,
І наче круків хижа зграя
Вкраїну навпіл розривають,
Розбрату сіючи в нас зерна...
Від всього зла, всієї скверни
Зціли, Всевишній нас Владико,
Щоб вільним став народ великий!
Категорія: СВОЮ УКРАЇНУ ЛЮБІТЬ | Переглядів: 788 | Додав: tigres | Рейтинг: 5.0/6
Всього коментарів: 1
1  
Справжній поетичний феєрверк влаштували , Наталю, на своїй сторінці . Гарні вірші, душевні.

Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Пошук
Календар
«  Серпень 2011  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031
Архів записів