Середа, 22.11.2017, 19:15
Вітаю Вас Гість | RSS| PDA

Літературна творча спілка "ЕЛІТЕР"

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
видавництво книг у хмельницькому, як видати власну книгу в Україні, як видати книгу, як видати книжку, скільки коштує видати книгу, видати свою книгу, видати збірку віршів, поліграфічні послуги у Хмельницькому, популяризація книг, видати книгу в Україні, opublikować książkę na Ukrainie, найдешевше видати книгу, найякісніше видати книгу, купити книгу, издательство книг в хмельницком, как издать собственную книгу в Украине, как издать книгу, как издать книгу, сколько стоит издать книгу, издать свою книгу, издать сборник стихов, полиграфические услуги в Хмельницком, популяризация книг, издать книгу в Украине, дешевле издать книгу, качественно издать книгу, купить книгу, издание книг

ПРОЕКТИ І КОНКУРСИ

Головна » 2011 » Серпень » 12 » ТЕТЯНА ЯРОВИЦИНА
21:27
ТЕТЯНА ЯРОВИЦИНА
ТЕТЯНА ЯРОВИЦИНА
м.Київ
НА ХУТОРІ БАЙДУЖОСТІ
Мені відомі правильні дороги.
Я на сусідів з докором дивлюсь.
Нехай вони зачухаються трохи,
А там і я невдовзі підтягнусь.
Ігор Рубцов, із усмішкою


Заради чого, люди, живемо
на Хуторі Байдужості жахливім?
Навіщо землю рідну смішимо
своїм патріотизмом полохливим?

Невже пекучі рани поколінь
нічого українцям не доводять?
Чому ж мільйони навичок і вмінь
до путнього нічого не призводять?

З минулого не краще беремо!..
Буття непевне в нашого народу:
ми із собою разом продамо
століттями омріяну свободу…

Чому палкі і жилаві серця
всі по хатах сховалися, що з краю?
Чи настанова хвороблива ця
національну гідність заміняє?

Вже час – змінити тло уподобань,
бо так серця втомились від «героїв»,
чий політичний зиск переконань
довіру перетворює на зброю!

Вже час – зректися хибної мети,
і годі безпорадно нарікати!
Час будувати єдності мости,
щоб відвернути розбрату гармати!
НЕ ВМІЮ ЛЮБИТИ...
Народе мій милий! В розгубі стою:
птахи знову кличуть у вирій,
з душі вириваючи сповідь мою –
слова несолодкі, та щирі.

Мої почуття не такі, як колись:
угору, униз, в бік небажаний – знов?–
ведуть пізнання мого сходи.
В мені нерозривно і дивно сплелись
і гордість, й надія, і віра, й любов,
і сором за тебе, народе!

Скажи, незбагненний і рідний, мені!
Чи я відхворіла тобою?
Та все ж, підсвідомо, в моїй глибині
я вірю в твою кращу долю.

Порядних людей я вбачаю твоїх,
їх волі і духу нечувану міць,
і людяну щиру жертовність –
мене переповнює шана до цих
гарячих сердець і натхненних облич,
що світу дарують змістовність.

Коли я недолюдків бачу твоїх,
що втратили гідність й сумління,
тоді відчуваю, як зло на усіх
лягає огидною тінню.

Багатство твоє – рідна мова і спів,
етнічне відлуння живої краси –
так кажуть обізнані люди...
Та мова – не дужча від зграї хортів!
Якщо на поталу себе віддаси –
без тебе і мови не буде!

Шануйся, народе! Живи у віках,
як справжня велика родина!
Хай всюди луна твоя пісня дзвінка,
та б’ється в ній серце країни.

Народе мій славний! Країно моя!
Схиляю до тебе дочірнє чоло...
Послухай, я маю провину –
невже підсихає моє джерело? –
не гідна любити надвіддано я
й не вмію любити картинно.

Категорія: СВОЮ УКРАЇНУ ЛЮБІТЬ | Переглядів: 589 | Додав: tigres | Рейтинг: 5.0/3
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Пошук
Календар
«  Серпень 2011  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031
Архів записів