Четвер, 23.11.2017, 21:17
Вітаю Вас Гість | RSS| PDA

Літературна творча спілка "ЕЛІТЕР"

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
видавництво книг у хмельницькому, як видати власну книгу в Україні, як видати книгу, як видати книжку, скільки коштує видати книгу, видати свою книгу, видати збірку віршів, поліграфічні послуги у Хмельницькому, популяризація книг, видати книгу в Україні, opublikować książkę na Ukrainie, найдешевше видати книгу, найякісніше видати книгу, купити книгу, издательство книг в хмельницком, как издать собственную книгу в Украине, как издать книгу, как издать книгу, сколько стоит издать книгу, издать свою книгу, издать сборник стихов, полиграфические услуги в Хмельницком, популяризация книг, издать книгу в Украине, дешевле издать книгу, качественно издать книгу, купить книгу, издание книг

ПРОЕКТИ І КОНКУРСИ

Головна » 2011 » Серпень » 22 » ВАСИЛЬ ШЛЯХТИЧ
15:11
ВАСИЛЬ ШЛЯХТИЧ
ВАСИЛЬ ШЛЯХТИЧ
Польща
ТРИВАННЯ
Не спішилися роки
Як це роблять нині
Своїм руслом знай плили
А люди на спині
Хрест Спасителя несли
Молились до Бога
Він був батьком в ті часи
І всім як дорога.

Наш народ за руку вів
Помагав в потребі
Люди чули правди спів
І бачили небо
З часом все мінялося
Проминали роки
Світ десь тратив своє я
В край ішов неспокій.

Ми йшли в обійми гріха
Гріх був нам родина
Тому-то рідна земля
Ішла у руїну
І бачили вороги
Наші негаразди
Й несли свої хоругви
В край де нема ґазди.

І так то наш рідний край
Попадав в руїну
Сестри пута і нагай
Несли в Україну
Затихали молитви
Завмирала віра
А наші псевдо сестри
Лізли у наш вирій

В серцях наших ворог сів
Пропадали мрії
А в душах родився гнів
Його ворог сіяв
Ми молилися будь-як
Гріх в серці мов в скрині
Коле неначе будяк
Як вчора так нині 

Запитання ставить світ
Я себе питаю
Чому-то стільки сиріт
У рідному краю
Лиш запитання німі
Приснули як діти
Ми хоч горді лиш сумні
Нам багато вчитись
МИ, ЩЕ НЕ МИ
Ми, ще не ми на своїй ниві.
Гордість у нас ще не своя.
Мабуть тому край нещасливий,
Бо наше Я – не нашим Я.

Ні, нам не треба жити в гніві.
Нам в серці треба Кобзаря,
Щоб у народ ішов зі співом
Таким, аж задрижить земля.

Коли постануть співці сиві?
Як довго ждати того дня,
Щоб в краю була справедливість,
Щоб не володіла брехня?
Тоді діждемось того дива,
Як на верхах зникне сварня.
ВІДКИНЬМО ГРІХ
Мрію про те, щоб в Україні
Заграли дзвони як тоді
Коли народи молоді
Відважно несли хрест на спині

Мрію про те щоб в краю рідним
Батьки і діти як діди
Не йшли до брудної води
Щоб в ній промити свою гідність

Москаль хай буде москалем,
Жид жидом, поляком поляк,
Хай всі відкинуть переляк
Й не соромляться гірких тем
Відкиньмо гріх старих систем 
Бо з ними жити вже ніяк 
БУВАЄ
Чому ти
Забути
Не хочеш про гріх
Чому ти не хочеш до Бога
Роками
Нам драму
Виспівує сміх
Який засмічує дорогу

Буває
Для краю
Співають не ті
Яким люба Україна
Для «брата»
Не святість
Коли ми вільні
Він хоче нас знов на колінах
ПОТРІБНИЙ ШЛЯХ
Ті які моляться до Бога
Вимолюють вічне життя
Любов’ю, глянь, пишуть дорогу
Бо знають вона без сміття

Тому сестро моя і брате
Ідімо й ми таким шляхом
Який заведе нас у святість
Де Бог обдарить нас добром

І починаймо шлях свій нині
Хай ведуть церкви і хрести
Відважно нам на своїй спині
У майбуття треба нести
Цей шлях потрібний Україні
Наче Правд Божих колоски
НАША ВІРА
Коли є вітер
Тоді й трава співає
Коли є діти
Надія не вмирає
Коли є віра
Майбутність зродить плоди
За все це щиро
молися мій народе

В єдності сила
Це правда наче святість
В ній наші крила
На яких нам літати
Нам разом бути
У молитвах до Бога
Щоб баламути
Не значили дороги

Ми діти краю
Який мимо неволі
Не втратив раю
Бо усі свої болі
Жертвував Богу
Стоячи на колінах
Так мимо тривоги
Воскресла Україна
ЛИНЬ РІДНА МОВО
Я міркую те, що бачу,
Та й небачене шаную,
Я лише словами плачу,
І в словах моїх – що чую.

Не пишу про будь-що… майже, –
Що слова, котрі без суті,
Їх сприймають легковажно
Слово мани й баламути.

Я пишу про те, що знаю,
І про те, що гарно плодить,
Про любов до свого краю,
І до тебе, мій народе.

Будьмо разом в батьків мові,
Хай вона звучить усюди,
Мови звуки так чудові,
Їх цінують чужі люди.

Всі ми діти України,
Чи з Надсяння, чи з Донбасу,
Хай між нами мова лине, 
Українська мова НАША.
ПРО ЯВОЖНО
Нам Явожна
Забути не можна.
Хай світ знає
Яким гірким раєм
Дарив нас 
У той час
Псевдо брат
Хай історія 
Не буде порожня
Як порожніми стали
Наші села
І схили рідних Карпат.

Знай провини
Простить українець
Слово Боже
Допоможе
Помиритись з ворогами
Батьків святість
Рідні полонини
Бур’яном позаростали
Спить в них драма
Впиши в пам’ять
Щоб не пропало
Щоб минуле
Не було
Лишень сном.
СЬОГОДЕННЯ
Сьогодні
Голодні
Знов модні
Знов краєм
Гуляє
Неспокій
Хоч в горі
Майорить
Народній
Час дише
І пише 
Уроки

Історія
Й ейфорія
Танцюють
На полі
Недолі
Вкраїни
Глянь Київ
Злодіїв
Годує
А діти
Щоб жити
В чужині
ПОМОЛЮСЯ
Через тиждень знов буду у місті Лева
Поклонюся борцям за вільну Вкраїну
Слухав буду що говорить ніч серпнева
Про героїв про народу мого синів

В Святім Юрі помолюся за Вкраїну
І за краще майбуття мого народу
За синів що несли тризуб і калину
Що терпіли окупантів в час негоди

Помолюся щоб церква була єдина
По усіх наших прабатьківських просторах
Щоб з собою всі дружились як родина
Щоб з колін піднеслася матінка хвора
Яка сотні років була на колінах
Знаю. Нині їй з вільними бути пора.
ЗАПАМ’ЯТАЙ
Запам’ятай 
Любий сину
Герой
Це той
Кого визнає народ
Не наша псевдо влада
І нехай так буде
В нас є мудрі люди
Стануть на барикадах
Бо мимо своїх турбот
Вони
Сини
України.
Люблять свій край. 
УКРАЇНІ
А що далі Україно, а що далі?
Запитання спати мені не дають.
Бува сяду десь в куточку в малім залі
І молюся за твою стражденну путь.

Всюди тихо. Я дивлюсь на Матір Божу.
Щиро молюся сам один в руках стін.
Вірю: Матір Божа допоможе
Гідно стати з оболілих вже колін.

Мій Народе, йди з молитвою в майбутнє
І молися до усіх нашіх святих,
Щоб дали Тобі бути правим, могутнім,
Щоб любов поборювала всякий гріх.

Україно! Моя люба Україно
Я душею весь час на Твоїй землі.
Я ніколи не цурався бути сином.
Твоїм сином, хоч живу тут в чужині.

Україно! Ненько предків, Ненько внуків
Будь щаслива й вірна ПРАВДАМ ІСУСА
І відкинь всі неприязні Тобі звуки.
Ти сьогодні Незалежна і Вільна!
МОЄМУ НАРОДОВІ
Ти був присутній в співах гніву,
Одягнений в минулість краю,
Тому я слухав Твого співу,
Неначе шепіт листя в гаю,
Який приснивсь мені й знаю,
Що сумніву тепер нема.
Так глянь – за вікном пісню грає
Прощаючись з нами зима.

Ти був присутній, хоч мовчазний,
Ти слухав мріяння душі.
Кругом сміялись – який важний.
Говорить світлами ночі,
Коли на ум падуть дощі,
Як тепле пір’я з спальні неба,
А Ти під шапкою брехні,
Ішов шукаючи десь себе.

Ти був присутній в хмарах крові,
Які плили над гніздом хати,
Як ті осінні птахи в змові,
Що хочуть летіти й прощатись.
Будь то не будуть вже вертати
А коли весна теплом гляне
Віднайдуть місце своє святе,
Як тії перші християни.

Ти був присутній, хоч не гордий,
Як брати й сестри Твого роду.
Ти не приймав орденів орди
За мовчання у непогоду.
Хоча всі інші пили воду,
А Ти у спразі шукав тіні
Ти не міняв, що хвилі моди,
Бо в НЬОМУ бачив Ти спасіння.

Ти був присутній як той корінь
Під старим віковічним дубом,
Якого гілля небо колють
Своєю величчю, як зубом,
А хащі зором не все любим
Через галузки бувши в тіні
Завидують, як злії люди
Волі ВОСКРЕСШІЙ УКРАЇНІ. 

Ти був присутній в темних залах
В огні пісень співаних тихо.
Ти вірив – правда не зів’яла
Більше сто років ніс їй в міху
Живий Тарас під Твою стріху.
Ніс з покоління в покоління.
Бувало люди мерли в сміху
І не зріклись свого насіння.

Ти був присутній в усі ночі.
Ти був присутній в сонні дні.
Вітри неправди ті з півночі
Дули, а Ти ставлявсь брехні.
Прийми сьогодні ці пісні
Це є любові чиста вода
Хай чиста буде в майбутті
З ТОБОЮ ВОСКРЕСШИЙ НАРОДЕ
ПОКЛІН УКРАЇНІ
Перед Тобою
Незалежна Україно,
Україно мучеників і героїв,
Нині гну коліна.

Прийми мої вітання.
Прийми мої прості слова.
Прийми мої співання.
Це я, Твій син. Це я.
Я син батьківської землі,
Я син Надсяння.
Низенько кланяюсь Тобі.
Прийми, прийми мої вітання.

Прийми вітання всіх нашіх людей
Розкинених по чужинах.
Тішимось, що є в нас Мойсей,
І що в’яне червоний жах.

Вам Леоніди і тобі Вікторе,
Я, син Підкарпаття
Буду кричати – Україна хвора!
Пора Її лікувати браття!

Час сцілити всі недуги
Від Дону аж до Сяну.
Час бути один одному другом
Особливо тепер, після Майдану.

Я прошу Бога тихенько, як мій тато.
Прошу добра для цілої Великої Родини
Хоч і нині оплесків не дають за це.
Все ж таки я є сином Вільної України!

Хоч опутували Тебе павутинням брехні,
Хоч опльовували Тебе гіркими словами...
Я все вірив в правду і мені
Ніяк було іти з ворогами.
МОЇ ДУМКИ
Мої думки не хочуть спати
Вони в майбутнє кроком йдуть
Нового хочуть там шукати
Я вірю, що колись найдуть.

Лиш треба сіяти, щоб жати
Наші сини, внуки, могли.
Тому нам треба працювати
Подумай брате і не спи.

В нас була і є гарна хата.
Біля неї поля, сади...
Над нами сонце й Божа святість.
Люби все це і стережи.

Бо якщо ти про це забудеш,
Або за дурний гріш віддаш
Сміятись з тебе будуть люди.
Своїм тоді будеш не наш.

Свої ставати будуть мимо.
Руки тобі не подадуть.
Все, що ти піде мов з димом...
А той отрує твою грудь.

І що тоді, що будеш мати?
Гордість батьків візьмуть чужі
І незахочуть їй віддати
Коли ми будемо слабкі.

Душа моя на предків полі
Шукає правди корінців.
Тепер, коли в нас є вже воля
Не може бути сумнівів.

Душа це знає і Бог знає.
А я стежками тими йду,
Де те, що сіяв дорастає
Й минає осінь і зиму.

Коли весна в душі співає
Спрагнена літа і тепла
Серце надіями вдаряє
Хочеться жити своїм я.

Вірю в добро у своїй хаті
Богові несу молитви
Щоб всі думки мої крилаті
якщо є вартісні жили.

Бо тільки святість правду знає
В ній зроджена і з нею є
Коли їй двері відчиняєш
То знай вона не пропаде.
ПРОХАННЯ
До вас всіх мудрих в Україні
Запитання свої несу
Вони турбують не віднині
Синів що в чужині живуть

Коли-то наша мова рідна
На вулицях звучати буде
Як НАША МОВА дідів гідна
Чи скаже хтось коли це буде

Мудрі мужі нашої хати
Ви вже засіли за «престоли»
Тому дозвольте запитати
Коли в нас будуть НАШІ школи
І хто в них буде научати
Боже пошли нам апостолів
Які в Луганськ у Крим, Одесу
Вкраїнську мову всім занесуть
Хай ті що живуть в нашім краю
Історю й мову нашу знають.

Тому всі мудрі в Україні
Якщо ви справжні їй сини
Якщо вам рідний жовто-синій
Вже другої не ждіть весни

Лиш починайте працю нині
Щоб мова наша – дідів перла
У нашій славній Україні
Недай Бог через вас завмерла.
СПОМИН
Думки мої летять до Львова.
А Львів ще спить, хоча вже ранок.
Скрізь вулицями рідна мова...
Боже, яка вона чудова!
Знаю, що де яким забрано
І вдушено сестрині слова.

Стаю, говорю з Никифором.
Думки мої на ньому сіли...
Він знає, що вони не ворон,
Бо в них любові повне море.
Лиш вилити не маю сили
Того, про що говорять гори.

Тепер на Личаків загляну
Де сплять вже ті, яким ще б жити.
Поклонюся, віддам їм шану.
Думками в їх історію гляну,
Яка мов сонце правди світить
І знов б’є подихом Майдану.

Спіть Пане Петре, Пане Дужий
Сном вічним й гордими думками.
Ваше минуле нині служить
Тим, що вивчають Вашу мудрість
Писану золота словами.
Лиш чи Львів за Тобою тужить?

І Ти, що рідну землю свою
Оспівував не менш як небо.
Так, Львову Ти весь час героєм.
Слово Твоє стало набоєм.
А слів таких нам й нині треба.
Вони всім нам неначе зброя.
ВІТАННЯ З ЧУЖИНИ
Доброго дня на правд весіллю!
Привіт, моя Батьківщино!
Щойно тепер знайшов я хвилю,
щоб глянути в життя вікно.

В моє життя, в життя народу,
якого був я і є сином.
В кожну погоду й непогоду
я був з Тобою УКРАЇНО!

Спивав я вірою всі сльози,
з якими Ти ішла до світа.
Читав і бачив всі загрози
коли Ти була сателітом.

Скажи, як Тобі Україно
На землях предків, в рідній хаті?
Чи час загрози вже проминув?
Чи своїм дітям Ти вже матір?

Скажи, як довго Твої діти
На краще завтра будуть ждати?
Нині, я бачу вони в світі
хліба і правд ідуть шукати.

Доброго дня всім добрим людям
Доброго дня Батьківщино
Вітаю всіх тих які блудять
Не дивлячись в життя вікно.

Кращого завтра рідний краю
Під рідним неба балдахіном
З серця глибин Тобі бажаю
Улюблена нам Україно.

Я впевнений, що зло покине
землю й народ. Під небом синім
Станеш СОБОЮ Україно!
Дай Боже, щоб це було й НИНІ!

Категорія: СВОЮ УКРАЇНУ ЛЮБІТЬ | Переглядів: 752 | Додав: tigres | Рейтинг: 4.4/5
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Пошук
Календар
«  Серпень 2011  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031
Архів записів