Вівторок, 25.07.2017, 13:33
Вітаю Вас Гість | RSS| PDA

Літературна творча спілка "ЕЛІТЕР"

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
видавництво книг у хмельницькому, як видати власну книгу в Україні, як видати книгу, як видати книжку, скільки коштує видати книгу, видати свою книгу, видати збірку віршів, поліграфічні послуги у Хмельницькому, популяризація книг, видати книгу в Україні, opublikować książkę na Ukrainie, найдешевше видати книгу, найякісніше видати книгу, купити книгу, издательство книг в хмельницком, как издать собственную книгу в Украине, как издать книгу, как издать книгу, сколько стоит издать книгу, издать свою книгу, издать сборник стихов, полиграфические услуги в Хмельницком, популяризация книг, издать книгу в Украине, дешевле издать книгу, качественно издать книгу, купить книгу, издание книг

ПРОЕКТИ І КОНКУРСИ

Головна » 2011 » Серпень » 25 » ВІКТОР НАГОРНИЙ
14:20
ВІКТОР НАГОРНИЙ
ВІКТОР НАГОРНИЙ
м.Київ
ЗАТЯГНУЛИ ЧОРНІ ХМАРИ
Затягнули наче чари,
Синє небо чорні хмари.
Сивий вітер лихо віє,
Жовте сонце вже не гріє.

Чи то сонце марно світить,
Чи зростають чорні квіти.
У лісах посохло листя,
Чорний камінь душу тисне.

Розривається серденько,
Бо шинкують світлу неньку.
Чути стогін України,
То царюють чорні тіні.

І не видно дно тунелю,
Скарб в очах, в душі – пустеля.
Чорні руки загрібають,
Чорні скрині набивають.

Бережіться чорні люди,
Чорним світ не є й не буде.
Чорна нитка обірветься…
То нікому не минеться!
КРАСИВО КОЛИ…
Красиво коли сонце, коли дощ,
Як сніг іде, коли туман – красиво.
Коли сметану вкладено у борщ,
Коли на чарку із печінням запросили...

Коли кохана звідусіль близька,
І від її тепла – натхнення й сили...
Коли природа чиста і п’янка
На цілині, що зроду не косили...

Красиво, коли правда від людей,
Коли забуто час, як кулі вили...
Коли вночі щебече соловей,
Коли твою свободу не скорили!

Красиво, коли є чоловіки,
Що знають честь, що здатні захищати...
Чому ж завжди знаходяться бики,
Що цю красу воліють розтоптати?
У НЕ ОРАНІМ ПОЛІ
У не оранім полі сивий кінь б’є копитом
Його землі ґвалтують, його степи порито.
В небі сонце сіріє і світанки чорніють –
Свині полем гуляють, свині рилами риють.

Там, де зрошені трави сходу сонця раділи,
Де глибокі ставки осокори поїли,
Де стежки дозволяли галопом летіти...
Свині роблять левади, свині зводять корита!

Збрую шиють у кузнях з каменю і металу,
Щоби моцні попони дихати не давали.
Розбиває кайдани, з вітром в поле несеться...
Вже під сумнівом воля, та лишилося серце!
Я ДУЖЕ НЕ ЛЮБЛЮ
Я дуже не люблю, коли люблю не дуже,
Коли п’янке кохання – наругою паплюжать,
Коли язик, в неправді, до піднебіння липне,
Коли нещирим словом тебе лизун засипле...

Я дуже не люблю корисливої дружби,
Бо від її обійм набридливо й сутужно.
Мені доволі дивно і якось гидко, навіть,
Коли сміються в очі, а в спину – кіл втикають.

Я не люблю прислів’я: «Моя хатинка – скраю»...
Кому життя чудове… в краю, де нас немає?
На щастя, гріє душу оптимістичне слово:
Нормальних – значно більше! Хіба ж це не чудово?
ЗҐВАЛТОВАНА ЗЕМЛЯ
Зґвалтована земля, зґвалтоване суспільство.
Чи бездіянням влади, чи то надмірним дійством.
Підсилені казною, вони стають міцніші,
А з кожним їхнім кроком стає не краще – гірше!

Народ не підіймають, а ставлять на коліна
Загарбники не зовні, а в серці України.
От і нові, зухвалі почали мордувати
Податками, бо бидлом простіше керувати.

Ми і самі державу підсилимо ділами,
Аби не заважали, законами з дірками.
Пригнічення культури, збагачення багатих...
Ще й хочуть наші землі чужинцям розпродати.

Тримайся мій народе і не втрачай надії,
Бо сила наша в слові, у висновках, у діях,
В єднанні, у любові до рідної країни…
І не схиляй чоло! Хай квітне Україна!!!
ОПИНИЛИСЬ УКРАЇНЦІ У ЯРМІ
Опинились українці в ярмі, в неволі.
Отримали незалежність, не пізнали долі.
Бо обрали курінних з гнилого десятку,
Що сховали свою совість за жакет-краватку.

Чути клекіт на базарах про життя-бувальщину,
Про брехню у кулуарах, про сучасну панщину.
Згубну силу брудних грошей, що правду паскудять.
Не по собі взяли ношу, та панів не судять!

Не читає Закон Божий, старця не шанує.
На зібранні бійки-чвари, простий люд бідує.
Розпалилося серденько червоніше сталі...
Схаменіться, майте мудрість, бо здіймем на палі!

Гуртуймося патріоти
                   За правду! За Віру!
                                 Повернімо міць і славу
                                                        Неньки України!
У РІДНОЇ ЗЕМЛІ НЕМАЄ ВАД НІЯКИХ
У рідної землі немає вад ніяких,
Я тут усім пишаюсь, я тут усе люблю:
Як пливають човни, як гавкають собаки,
Як соловей заводить у тихому гаю...

У рідної землі багаті чорноземи,
Луги блищать у росах, дерева аж до хмар,
Сторицею віддасть коли зерно внесемо...
Шануй її, люби, вкушай її нектар.

У рідних берегів Дніпро гойдає хвилі,
Рибалки зустрічають багряні вечори,
Дзвіниці голосні і храми сніжно-білі
Вітають православ’я з рання і до зорі.

У рідному краю живуть чудові люди,
Дівчата найгарніші, міцні чоловіки...
І де би ти не був, а завертати буде
У дім, де квітнуть мальви і сивіють батьки.
Я ПАТРІОТ КРАЇНИ
У мене є країна, у мене є кохання...
Нізащо не покину те небо, зірку ранню.
Тих спогадів те дійство, що тут зі мною стало
Усіх хто є близькими, усіх кого не стало.

Я тут шаную землі, багаті чорноземом,
Тут я єдине ціле, тут я не є окремо.
Обожнюю ці кручі, цей галас, і цю тишу...
І цей безцінний спадок, що мені прадід лишив.

Я тут людей шаную, що в серці добролюби,
Що роблять, що не ниють, не заглядають в зуби...
Мені тут дуже важко, бо я не є байдужим.
Я патріот країни і йтиму, поки здужу.
КОЛИ МОВЧАТЬ СЛОВА
Коли мовчать слова, коли у звуках – мряка,
Коли в душі не спокій, а скавучить собака.
Коли дере у горлі не від жаги горілки,
Заходяться сороки, розгойдуючи гілку...

Коли забув про радість, звикаючи до болю,
Коли п’янка Фортуна не бавиться з тобою...
Коли навколо – зрада, коли країна – гине,
Коли твою надію вкладають на коліна...

Стисни в кулак долоні, збери себе до купи,
Кинь лихом об підлогу, твій день от-от наступить...
Облиш липкий тягар щоденної навали...
Немає тих фортець, щоб козаки не брали!
СКОРО ЇМ ГИКНЕТЬСЯ
День і ніч – тривожно, серце рветься геть!
Кидає у піт. Схолодає спина.
Де та незалежність, воля, або смерть?
Двадцять років поспіль вільні... на колінах...

Золотії гори втоплено в брехні,
Щедрі обіцянки... Корупційний сором...
Творчі, не ледачі, зовсім не дурні.
А боргів набрались... Захлинемось скоро.

Є річки, є землі, і в землі – щедрот...
Цілий світ кормили медом, та хлібами...
Це ж який незграба править мій народ!
Вкрито чорноземи ріпо-бур’янами...

Боляче... У владі, де не плюнь – ділки...
Пруться до корита, наливають пики...
Розпускають лапи – зморщені гілки.
Хитрі, та безрукі, але – двоязикі...

Гірко і огидно за таких невдах,
Що моїй крайні серце вижирають...
Друзі, ми єдині в слові, у думках!
Скоро їм гикнеться, дуже! Хай чекають...
У ЦІЙ КРАЇНІ ПАТРІОТІВ ВЖЕ НЕМА?
У цій країні патріотів вже нема,
Посеред тих, хто вріс щелепами у владу.
Моя країна залишилася сама
Її домучують міські й районні ради.

У цьому домі ледве чути солов’я
Ліси порубані, у сітках гине риба.
Під рапсом стогне понівечена земля
Не розуміючи чому не сіють хліба.

У цій країні не виховують митців,
Женуть на захід, відбираючи майстерні...
О Боже милостивий, як би я хотів,
Щоб можновладці ці рядки ділами стерли!
ЯК КЛАССНО
Як класно вийти на подвір’я уночі,
Коли зірки підмигуючи сяють,
Пташки роздрібнено про свої сни співають,
І пролітають спізнені ключі.

Як класно дихати повітрям теплих днів,
Почути спів сусідського собаки,
І після кварти сісти на гіляку,
Співаючи про Дон і козаків...

Як класно, що зібралася рідня,
Що стіл тріщить і налито по вінця,
Що від пісень з’явилася сльоза...
Як класно бути щирим українцем!

Категорія: СВОЮ УКРАЇНУ ЛЮБІТЬ | Переглядів: 725 | Додав: tigres | Рейтинг: 3.8/5
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Пошук
Календар
«  Серпень 2011  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031
Архів записів